Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 904/3250/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015у справі№ 904/3250/15Господарського судуДніпропетровської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"прозобов'язання вчинити діїза участю представників:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 26.11.2014;

відповідача: Стрельченко Я.С., дов. від 16.10.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі №904/3250/15 (суддя - Рудь І.А.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сизько І.А., судді - Герасименко І.М., Кузнецова І.Л.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі №904/3250/15 скасовано в частині стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ФОП ОСОБА_4 39663,00 грн та 96,35 грн витрат по сплаті судового збору, в зв'язку з чим абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпропетровськ на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Чернігів 1218,00 грн витрат по сплаті судового збору."

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі № 904/3250/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ПАТ КБ "Приватбанк" (Банк) та ФОП ОСОБА_4 (Клієнт) 22.10.2013 підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 22.10.2013.

На виконання умов договору ПАТ КБ "Приватбанк" відкрито ФОП ОСОБА_4 поточний рахунок НОМЕР_1 (в гривні) та поточний рахунок НОМЕР_2 (в доларах США) в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Відповідно звітів ПАТ КБ "Приватбанк" (банківських виписок) на рахунку НОМЕР_1 станом на 25.04.2014 знаходилось 53605,44 грн, а на рахунку НОМЕР_2 станом на 25.04.2014 знаходилось 2120,50 доларів США.

Відповідно п. 5 постанови Правління Національного банку України "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" від 06.05.2014 №260, банки зобов'язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Суди дослідили, що ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Севастопольської філії ПАТ КБ "Приватбанк" 28.05.2014 в односторонньому порядку платіжним дорученням №E0528L06VZ перераховано грошові кошти в сумі 53605,44 грн з рахунку позивача НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_1, МФО 305299 ПАТ КБ "Приватбанк" з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879", одержувач підприємець ОСОБА_4

Того ж дня, відповідач в особі Севастопольської філії з власної ініціативи платіжним дорученням №E0528L06W0 перерахував грошові кошти в сумі 2120,50 доларів США з рахунку позивача НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_2, МФО 305299 ПАТ КБ "Приватбанк" з призначенням платежу: "Сальдо рахунку відповідно до наказу 6695879", одержувач підприємець ОСОБА_4

Отже, як зазначають попередні судові інстанції, грошові кошти, власником яких є позивач, переведені відповідачем на рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 без згоди позивача, на виконання постанови Правління Національного банку України від 06.05.2014 №260 в зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим.

На лист-звернення позивача від 29.05.2014 щодо видачі належних йому та наявних на рахунках в ПАТ КБ "Приватбанк" грошових коштів, відповідачем 02.06.2014 направлена відповідь №20.1.0.0.0/7-20140529/1117, де зазначено, що в зв'язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя порушено нормальну роботу банківської системи в цьому регіоні, що призвело до виникнення загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку, тому, в зв'язку з неможливістю здійснювати банківське регулювання та нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю банків та їх відокремлених підрозділів, Правлінням Національного банку України прийнято постанову "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" від 06.05.2014 № 260.

27.11.2014 позивач повторно звернувся з заявою до відповідача, в якій повідомив про своє бажання розірвати договір банківського обслуговування від 22.10.2013 та вимагав видати спірні грошові кошти за його зверненням особисто у відділенні Банку за місцем реєстрації.

Господарські суди з'ясували, що 10.04.2015 та 24.04.2015 позивач направив на адресу Чернігівського РУ ПАТ КБ "Приватбанк" платіжні доручення №1 на суму 2120,50 доларів США та №2 на суму 53605,44 грн про перерахування вищезазначених сум з рахунків НОМЕР_2 та НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритий в АТ "Сбербанк Росії" м. Київ МФО 320627.

Як встановили суди, звернення позивача залишені відповідачем без відповіді, платіжні доручення ПАТ КБ "Приватбанк" не виконані, в зв'язку з чим, позивач позбавлений можливості розпоряджатися належними йому на праві власності грошовими коштами, що і стало причиною виникнення даного спору.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України, Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Частиною 3 ст. 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження; грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст. 1071 ЦК України).

Відповідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктами 19.1, 19.2 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2013 №492 визначено, що зміною рахунків клієнтів уважається процедура відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у результаті проведення якої змінюються всі або окремі (один або кілька) банківські реквізити клієнтів - найменування банку, код банку, номер рахунку, валюта рахунку; зміна рахунків клієнтів здійснюється банком у разі: проведення реорганізації в межах одного банку; проведення реорганізації банків шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення; зміни місцезнаходження банку, у результаті якої змінюється код банку; зміни порядку бухгалтерського обліку рахунків клієнтів (у тому числі рахунків клієнтів, за якими операції не здійснювалися протягом трьох років і більше та на яких є залишки коштів).

Згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17.06.2014 №280, рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками" призначений для обліку кредиторської заборгованості банку перед клієнтами за недіючими рахунками.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в листі Департаменту платіжних систем Національного банку України від 23.11.2004 №25-118/1918-12202 до недіючих рахунків віднесено рахунки, за якими протягом тривалого часу не здійснювалися операції, із власниками яких банком утрачений зв'язок та зазначено, що кошти клієнтів, перенесені на балансовий рахунок 2903 "Кошти клієнтів банку за недіючими рахунками", мають обліковуватись банком на цьому рахунку до моменту звернення власників цих коштів щодо розпорядження ними.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Попередні судові інстанції дійшли вірного висновку, що позивач є власником грошових коштів в сумі 2120,50 доларів США та 53605,44 грн на рахунку, яким він володіє, і право власності останнього, в силу ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, є непорушним та підлягає захисту способом, який є ефективним з урахуванням обставин, що склались, однак доказів перерахування грошових коштів в зазначених сумах відповідачем судам не надано, що встановлено судами попередніх інстанцій.

Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків, встановлених ст. 1074 ЦК України.

З огляду на наведене вище, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

Водночас, не можна погодитись з висновком апеляційного господарського суду, викладеного в мотивувальній частині постанови, що даний спір носить немайновий характер, оскільки системний аналіз положень ЦК України, Закону України "Про банки і банківську діяльність" свідчить про те, що між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського обслуговування, які носять майново-грошовий характер, а відтак, у даному випадку, позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив розподіл судового збору. Крім того, суд апеляційної інстанції невірно визначив суму судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду, враховуючи наведене вище та вимоги Закону України "Про судовий збір".

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі №904/3250/15 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1218,00 грн витрат по сплаті судового збору та в цій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 у справі №904/3250/15 про стягнення Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1314,35 грн витрат по сплаті судового збору залишити в силі.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі №904/3250/15 скасувати в частині повернення Публічному акціонерному товариству комерційного банку "Приватбанк" з Державного бюджету України 424,10 грн надмірно сплаченого за подання апеляційної скарги по справі №904/3250/15 судового збору, перерахованого платіжним дорученням №PROM3BPXJU від 03.07.2015, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №904/3250/15.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі №904/3250/15 залишити без змін.

Скасувати заходи із зупинення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 у справі №904/3250/15.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР